ІМІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Те саме, що іменува́ти; називати, давати ім’я, назву кому-, чому-небудь. Уживається переважно в офіційно-діловому та науковому мовленні.
імінувати
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови