**І́мельман**, -а, чол. рід. 1. *ав.* Фігура вищого пілотажу, яка являє собою напівпетлю з наступним напівпереворотом, у результаті чого літак набирає висоту з одночасною зміною напрямку польоту на протилежний. *Виконати імельман.*
імельман
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |