1. Який зазнав імбібіції; просочений, насичений рідиною (переважно про гірські породи, ґрунти, біологічні тканини).
імбібований
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Словник Української Мови
Буква
1. Який зазнав імбібіції; просочений, насичений рідиною (переважно про гірські породи, ґрунти, біологічні тканини).
Відсутні