ІМБІБІ́ЦІЯ, ї, жін., спец. Процес поглинання рідини або газу твердим тілом чи пористим матеріалом; вбирання, просочування. У біології — набухання колоїдів клітинних оболонок, що забезпечує надходження води в рослинний організм.
імбібіція
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |