1. Особа, яка страждає на імбецильність — середній ступінь розумової відсталості, що характеризується здатністю до засвоєння лише елементарних навичок самообслуговування та примітивної мови, але нездатністю до абстрактного мислення та самостійного життя.
2. Уживається як лайливе слово для позначення нерозумної, обмеженої або тупої людини.