Значення
-
Особа, яка страждає на імбецильність — середній ступінь розумової відсталості, що характеризується здатністю до засвоєння лише елементарних навичок самообслуговування та примітивної мови, але нездатністю до абстрактного мислення та самостійного життя.
-
Уживається як лайливе слово для позначення нерозумної, обмеженої або тупої людини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. імбецил, р. імбецила, д. імбецилові, з. імбецила, о. імбецилом, м. імбецилі, к. імбециле