ІМАНЕНТНЕ (іменник, сер. р., філос.). Внутрішньо притаманна сутність предмета, явища або процесу, що випливає з його власної природи, на відміну від зовнішніх, привнесених чинників; те, що існує та діє зсередини, як невід’ємна властивість.
іманентне
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |