Значення
-
ІМАНДРИ́Т, -а, чол. рід. 1. Застаріла або діалектна форма слова “ігумен”; настоятель чоловічого православного монастиря. Старенький імандрит благословив прочан на добру путь.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. імандрит, р. імандрита, д. імандритові, з. імандрит, о. імандритом, м. імандриті, к. імандрите