ІМАМІ́ЗМ, -у, чол. 1. Релігійно-політичний напрям в ісламі, який визнає імамів (нащадків Алі, зятя пророка Мухаммеда) єдиними законними духовними та світськими керівниками мусульманської громади; один із основних різновидів шиїзму.
2. Доктрина або система влади, за якої верховне керівництво державою та релігійною общиною належить імаму; теократичне правління імама.