Значення
-
ІМА́М, -а, чол. рід.
-
1. У мусульманській релігійній практиці: духовна особа, яка керує молитвою в мечеті; настоятель мечеті.
-
2. У шиїзмі: титул верховного духовного та світського голови мусульманської громади, який вважається нащадком пророка Мухаммеда та непогрішним тлумачем істин віри.
-
3. У сунізмі: титул засновника релігійно-правової школи (мазгабу), а також видатного богослова чи правителя, який поєднує духовну та світську владу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. імам, р. імама, д. імамові, з. імама, о. імамом, м. імамі, к. імаме