ІМА́М, -а, чол. рід.
1. У мусульманській релігійній практиці: духовна особа, яка керує молитвою в мечеті; настоятель мечеті.
2. У шиїзмі: титул верховного духовного та світського голови мусульманської громади, який вважається нащадком пророка Мухаммеда та непогрішним тлумачем істин віри.
3. У сунізмі: титул засновника релігійно-правової школи (мазгабу), а також видатного богослова чи правителя, який поєднує духовну та світську владу.