ІЛЮВІА́ЛЬНИЙ, прикм., спец. Стос. до ілювію; утворений унаслідок накопичення речовин, вимитих з верхніх шарів ґрунту. Ілювіальний горизонт ґрунту.
ілювіальний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Словник Української Мови
Буква
ІЛЮВІА́ЛЬНИЙ, прикм., спец. Стос. до ілювію; утворений унаслідок накопичення речовин, вимитих з верхніх шарів ґрунту. Ілювіальний горизонт ґрунту.
Відсутні