ілот

1. У Стародавній Спарті — землероб із поневоленого місцевого населення, що перебував у власності держави та був прикріплений до земельної ділянки спартіата; становищем наближався до раба.

2. перен., книжн. Людина, яка перебуває в повній залежності від кого-, чого-небудь, безправна й пригноблена; раб.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |