ІЛОКУТИ́ВНІСТЬ, -ності, ж., лінгв. Властивість мовленнєвого акту, що полягає у вираженні комунікативної мети, наміру мовця (наприклад, обіцянка, прохання, наказ, ствердження) за допомогою висловлення; здатність висловлення виконувати певну дію в момент його виголошення.
ілокутивність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |