Значення
-
ІЛОКУТИ́ВНІСТЬ, -ності, ж., лінгв. Властивість мовленнєвого акту, що полягає у вираженні комунікативної мети, наміру мовця (наприклад, обіцянка, прохання, наказ, ствердження) за допомогою висловлення; здатність висловлення виконувати певну дію в момент його виголошення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ілокутивність, р. ілокутивності, д. ілокутивності, з. ілокутивність, о. ілокутивністю, м. ілокутивності, к. ілокутивносте