ІЛОКА́ЦІЯ, іменник жіночого роду.
1. У мовознавстві та логіці — мовленнєвий акт, який одночасно є висловлюванням і дією (наприклад, обіцянка, наказ, твердження); акт говоріння, що має певну комунікативну силу.
2. Рідко, спец. Розташування, місцезнаходження чого-небудь; локація.