Значення
-
Ілатив, -а, чол. лінгв. Відмінок у деяких мовах (наприклад, фінській, естонській), що вказує на рух усередину чого-небудь, напрямок дії всередину об’єкта; відповідає на питання «у що?», «в кого?».
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ілатив, р. ілатива, д. ілативові, з. ілатив, о. ілативом, м. ілативі, к. ілативе