Значення
-
У давньогрецькій міфології — син Дедала, який загинув, наблизившись на крилах із пір’я та воску до Сонця, від променів якого віск розтанув, і юнак упав у море.
-
перен., книжн. Людина, яка прагне до високої, але недосяжної мети, часто ризикуючи життям або добробутом; відчайдушний мрійник, сміливець.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ікар, р. ікара, д. ікарові, з. ікара, о. ікаром, м. ікарі, к. ікаре