Значення
-
Фонетичне явище в українській мові, що полягає у вимові ненаголошеного голосного [е] як [и] або наближеного до [и] звука в певних позиціях, зокрема після м’яких приголосних (наприклад, «село» вимовляється як [сило]).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
р. ікання, д. іканню, з. ікання, о. іканням, м. іканні, к. ікання