ігумен

ІГУ́МЕН, -а, чол.

1. Настоятель чоловічого православного монастиря (в Україні — переважно в історичному контексті або в греко-католицькій традиції).

2. У деяких християнських конфесіях — почесний титул священника-монаха, що не обов’язково передбачає управління монастирем.

Приклади вживання слова

ігумен

Приклад 1:
Між богомольцями походжав старий ігумен в шовковій чорній рясі, розпитав їх, чого вони шукають, і почав уговорювати Лавріна, щоб він зостався в тому монастирі на роботу на год або на два за спасіння душі, доки не знайде в Києві своєї жінки. Чернець лякав його тим, що Господь покарав його за якийсь гріх, як не свій, то батьків або материн.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”