І́грець, -я, чол. рід.
1. Застаріла назва літери латинської абетки «Y», «y» (іпсилон), яка використовувалася в деяких слов’янських абетках на основі латиниці або в науковій транскрипції для позначення звука [ɪ] або [y].
2. У математиці та програмуванні — умовна назва змінної величини, яку позначають латинською літерою «y» (наприклад, у системі координат: вісь ігреків).