ігор

Приклад 1:
Богдан-Ігор Антонич ЗEЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ Із всіх явищ найдивніше явище — існування Перша глава До істот з зеленої зорі Закони «біосу» однакові для всіх: народження, страждання, смерть. Що лишиться по мені: попіл слів моїх, що лишиться по нас: з кісток трава зросте.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Приклад 2:
Рішуче вийти за межі хрестоматійної обойми, щоб не можна було претендувати на цілісність картини української поезії, проіґнорувавши при цьому такі імена, як, скажімо, Ігор Калинець чи Емма Андієвська. З цього погляду те, що ми сьогодні робимо, ті екстази відкриттів, яких іноді, видається, аж забагато, — цілком закономірні.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Та й чи випозичав би Ігор перед смертю латинську друкарську машинку передруковувати свою дисертацію, якби він носився з думкою відійти з цього світу?) — Федір саме тоді зауважив (усередині все зупинилося, а тоді крізь легені почали падати кусні вогню, але він зусиллям волі якось зупинив цей обвал), що в Ілька фосфоризують очі точнісінько так, як вони фосфоризували в Тараса Нагірного, коли він і Федір, ледве впакувавши до єдиного вільного таксі Марійку, Оришку Козелець й Безручка з виваркою-барабаном та гускою (яка на прощання крізь вітрове скло вистромила з авта абрикосову шию в напрямку Федора й грудним голосом проказала «Gallia est omnis divisa in partes très…»), самі вскочили до підземного Гаражу за рогом, звідки, не чекаючи, заки поліція, яка щойно почала прибувати на місце колотнечі, ще здалеку розпікши сиренами повітря, закінчить облаву, вичистивши найроз’юшеніших з тераси «Під зеленим розмарином», — підвальними сполучними коридорчиками й тунелями, крізь які Тарас знаходив лише для нього вирізнювані з пітьми проходи, вийшли під двері української католицької церкви.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”