ІФІГЕНІЯ, ї, ж., власн.
1. У давньогрецькій міфології — дочка мікенського царя Агамемнона та Клітемнестри, яку батько мав принести в жертву богині Артеміді, аби забезпечити грецькому флоту попутний вітер для походу на Трою; за іншими версіями міфу, врятована богинею та перенесена до Тавриди, де стала її жрицею.
2. перен., книжн. Про жінку або дівчину, яка стає жертвою обставин, примусової необхідності чи чиєїсь волі, часто з відтінком трагічної приреченості.