Значення
-
І́ДИШ, -у, чол. рід. 1. Германська мова єврейського населення Центральної та Східної Європи, що сформувалася на основі верхньонімецьких діалектів із значними запозиченнями з давньоєврейської, слов’янських та інших мов; належить до германської групи індоєвропейської мовної сім’ї; традиційно записується єврейським алфавітом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ідиш, р. ідишу, д. ідишеві, з. ідиш, о. ідишем, м. ідишеві, к. ідишу