1. Дієприслівник від дієслова *йти*; означає супутню дію, що виконується під час пересування пішки, переміщення в просторі або в часі: перебуваючи в процесі ходьби, рухаючись куди-небудь.
ідучи
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Його забрано від матері і на її очах віддано в дитячий будинок, щоб, ідучи за ґрати, вона не мала ні найменших сумнівів відносно долі сина: його відірвано від рідних, вирвано із звичної обстановки, завдано непоправної психічної травми. Для чого це зроблено?
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
: «Хвалилися уманьчики, під Умань ідучи: / “Будем драти, пани-молодці, з китайки онучі!”». [160] Поет має на думці Троянську війну (XIII—XII ст.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 3:
І ось сумнів у душу мені Тисне жало студене… О всесильний, озвися, чи ти Задоволений з мене?» Так ідучи молився Мойсей У сердечному горі,— Та мовчала пустиня німа, Тихо моргали зорі. XIII Аж почувся притишений сміх Край саміського боку, Наче хтось біля нього ішов, Хоч не чуть було кроку.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: дієслово () |