Ідо, невідм., с. Штучна міжнародна мова, створена на основі есперанто 1907 року французьким мовознавцем Луї де Бофроном та іншими лінгвістами; спрощений варіант есперанто, який має на меті полегшити міжнародне спілкування.
ідо
Буква
Приклади вживання слова
ідо
Приклад 1:
Проте вона зберігала безпечну відстань і все провадила кудись угору, на якийсь дев’ятий поверх чи ідо, при цьому увесь час наспівувала якоюсь тропічною мовою, може амхарською. Так нарешті ми опиняємося в переповненому людом помешканні, обку реному й обкадженому всілякими екваторіяльними пахощами, підсвіченому зеленими і червоними лампами, де всі без винятку співають… …Oro, я навіть не зауважив, як ми перетнули австрійський кордон.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Запальний танець змінюється двобоями фехтувальників, і під вибухи петард, співи та музику сотні вуличних капел, ідо лине з площі та каналів, відбувається «volo del turco»’ — по линві, натягнутій між шпилем дзвіниці Кампаніле і лоджією Палацу Дожів, безстрашно зісковзує юнак-акробат з букетом мімоз у руці. І тільки Орфей, запнутий чорним плащем і схований під маскою печалі, не надто тішиться всім, що побачив на цьому прегарному святі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Він виступив як останній представник давньої літератури, ідо була значною мірою пов’язана з релігійними традиціями. Але разом з тим він відбиває прогресивні ідеали своєї доби, є попередником зачинателя нової української літератури І. Котляревського.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”