ІДІОМОРФІ́ЗМ, -у, чол. 1. У мінералогії та кристалографії — здатність мінералів та кристалів набувати властивої їм зовнішньої форми (кристалічних обрисів) в умовах вільного росту, незалежно від форми та будови оточуючих порід.
2. У біології — сукупність морфологічних особливостей, притаманних певній групі організмів (виду, роду, родині), які відрізняють її від інших груп та є результатом пристосування до специфічних умов існування.