ІДІОКІНЕ́З, у, чол., спец. Здатність живої системи (організму, клітини тощо) до самостійного, внутрішньо зумовленого руху або зміни, що не залежить від зовнішніх подразників; саморух.
ідіокінез
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |