**ІДІОХРОНІ́Я**, ї, жін., спец. Власний, притаманний лише певному об’єктові, явищу або процесові часоплин; внутрішній ритм існування та розвитку, що не збігається із загальноприйнятим хронологічним виміром.
ідіохронія
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |