Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан за значенням ідентичний; точна відповідність, однаковість, тотожність кого-, чого-небудь із ким-, чимсь.
2. Сукупність ознак (психічних, фізичних, культурних, соціальних тощо), які дають змогу вирізнити особу, групу, спільноту серед інших; самобутність, неповторність, автентичність.
Приклад 1:
Провідна, всеохопна, домінантна ідея — Україна, її доля, її ідентичність, її утвердження. «Парадоксальне наше становище — людей, що стоять на грані, знають і той і цей бік, засуджують багато там, чимало й тут.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Бо карнавал не чекає, бо обіцяна радість життя чигає тут же за дверима, і як не перейнятися хвилюванням, віталістичною неврастенією, коли все, про що ти стільки мріяв, — ось воно тут, перед тобою; тож поспішай, лови, хапай, пильніш шукай — не помилися у виборі, вдихай, вдихай на повні груди столітній порох, вбирай, вбирай просякле історичним потом шмаття, весь цей культурний second-hand, вбивай, вбивай в собі архаїчні турботи про ідентичність, стиль, мораль, традицію — еклектика, mixborder, дифузія, fusion, артистична неперебірливість, cross-current, давно самі вже стали ідентичністю, і стилем, і мораллю: етично те, що еклектично. «Жінки зникали за завісою, залишали там свої сукні і з’являлися в нових.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”