ІДЕМПОТЕ́НТ, а, чол., матем., логік. Елемент алгебраїчної структури (наприклад, групи, кільця, ґратки), який при застосуванні до нього певної бінарної операції (найчастіше додавання або множення) дає в результаті самого себе; тобто елемент a, для якого виконується рівність a ∘ a = a.
ідемпотент
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |