ІДА́ЛЬГО, невідм., ч. р. 1. Дрібний або середній іспанський дворянин, шляхтич, що походив зі старовинного роду, часто збіднілий, але який пишався своїм походженням та привілеями.
ідальго
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |