ІД, прийменник, власна назва/термін.
1. Уживається для позначення напрямку руху до чого-небудь, у бік чогось (у складі сталих словосполучень, переважно в термінології, зокрема в психології, філософії, техніці). Наприклад: ід до мети, ід до об’єкта.
2. У складі термінологічних висловів — указує на спрямованість дії або процесу на певний об’єкт (наприклад, у психоаналізі: ід до себе, ід до іншого).