ІБО, невідм., сер. рід. 1. У деяких африканських народів (зокрема в Нігерії): назва етнічної спільноти, що належить до групи народів ква. 2. Те саме, що мова ібо (мова цього народу, яка належить до нігеро-конголезької сім’ї мов). 3. Представник цього народу; той, хто належить до народу ібо (перев. у формі множини: і́бо).
ібо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Но в отвєт доктор лиш снісходітільно розсміявся і щолкнув мальчіка по кирпатому носу, ібо у многіх мальчіков, про яких пи шуть у книжках, чомусь імінно кирипаті носи, так шо тут всьо дуже удачно совпало, хоч і не про це мова. — Нєт, Міша, про дибюти — ще трохи рановато.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
Bb2xg7, після каторого чорним можна зразу здавацця, ібо вони провтикують туру. Впрочім, етот провтик, як уже було сказано више, допускають токо одержимі невіглаством студенти техучіліщ, а потому харе про нього.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 3:
Ra1-d1 Попереднім ходом чорні напали каралєвою на каня (той факт, шо конь захищений пішаком, — обичний міраж, ібо ця пєш ка не може й рипнутись, закривая своїм чахлим тєлом монарха від посягатільств враждєбно налаштованої тури). Андерсен жи просто отмахнувся од етої утрози, наче гадзілла від японського по лісмена й куцим ходом своєї башні продовжив чавить Дюфреня.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Частина мови: іменник (однина) |