ібікон

Ібікон, -а, чол. рід. 1. У міфології та фольклорі деяких народів — міфічна істота, дух-охоронець домашнього вогнища, що, за повір’ями, приносить у дім достаток і щастя.

2. У сучасній популярній культурі — персонаж фентезійних творів, зображуваний як маленький пухнастий звір із блискучим хутром, здатний світитися в темряві.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |