Значення
- (Лінгвістика) –
Видавати низькі, глухі, нечіткі звуки, говорити невиразно, бубоніти під ніс (про людину).
- (Лінгвістика) –
Дзюрчати, журчати, видавати тихі, одноманітні звуки при переливанні або перетіканні (переважно про воду, струмок).
- (Лінгвістика) –
Перен. Говорити багато, швидко та невиразно, часто з невдоволенням; бурчати, нарікати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гирмотати, р. гирмотатів, д. гирмотатам, з. гирмотатів, о. гирмотатами, м. гирмотатах, к. гирмотати