гиндик

Гиндик — власна назва персонажа з українського фольклору, зокрема вертепної драми, комічна постать слуги-простодуха, часто з рисами дурника або наївного хлопця.

Гиндик — власна назва персонажа з однойменної народної казки, де він постає як хитрий та винахідливий хлопець, який завжди знаходить вихід зі скрутних ситуацій.

Гиндик — у переносному значенні, застосовується як іронічне або зневажливе прізвисько для простодушної, наївної або незграбної людини.

Приклади вживання

Приклад 1:
Сам ти гиндик кацапський… Яка я тобі чухонка?! Володимир зробив патетичне обличчя, стулив долоні як на молитву і з великим комізмом простяг їх до старої діви.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник () |