гидючий
[ɦɪdjut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Г
Значення
- (Лінгвістика) –
(від «гида») Який викликає огиду, відразу; огидний, бридкий, гидкий.
- (Лінгвістика) –
(перен., розм.) Підлий, мерзенний, огидний у моральному плані.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гидючий, р. гидючого, д. гидючому, з. гидючого, о. гидючим, м. гидючім