Древослів

Словник Української Мови

гидючий

Буква

1. (від «гида») Який викликає огиду, відразу; огидний, бридкий, гидкий.

2. (перен., розм.) Підлий, мерзенний, огидний у моральному плані.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |

Більше записів