гидь

1. (у народній творчості) Фантастична істота, злий дух, чорт; втілення зла, нечистої сили.

2. (переносно, розмовне) Про людину, яка викликає відразу, огиду своїми вчинками або якостями; негідник, покидьок.

Приклади:

Приклад 1:
Ця погань мені органічно противна, — мені про таку гидь сором і помислити!..» — Та заразом завжди виринала в Лаговському невідступна згадка: «А хіба не те саме казав я собі і всім людям про кохання й розпусту? Хіба я не органічно обурювавсь проти Володимира за його цинізм?..
— Тютюнник Григорій, “Вир”