гвардія

1. Відбірна, привілейована частина військ, що існувала в деяких країнах (переважно в монархіях) для охорони монарха та його резиденції, а також як елітні бойові підрозділи.

2. Найменування окремих частин, з’єднань або видів збройних сил, що мають особливі заслуги, відзначені високі бойові якості та носять почесне найменування “гвардійських”.

3. Переносно: передовий, найактивніший загін, ядро якої-небудь організації чи громадського руху.

Приклади вживання

Приклад 1:
Тоді са­ме царська гвардія з ма­со­на­ми за­бун­ту­ва­ла… Ба­га­то тоді ляг­ло пра­вих і ви­ну­ва­тих, по­ки той бунт за­ми­ри­ли… Як за­тих­ло, то но­вий цар, роз-пу­див­ши ста­ру гвардію, звелів но­ву на­би­ра­ти. Та щоб був один у один: ви­со­кий, стан­кий, по­каз­ний… Мак­сим як­раз підійшов під міру.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |