гуцулок

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “гуцул”, що вказує на представника гуцульського етносу, мешканця Гуцульщини, зазвичай у звертанні або при ласкавій розмові.

2. Назва породи місцевих коней, що традиційно розводяться в Карпатах, відома своєю витривалістю, силою та пристосованістю до гірської місцевості.

3. Розмовна назва гуцульської вівці, місцевої породи дрібнорогатої худоби з густою шерстю.

Приклади вживання

Приклад 1:
В надії добре пообідати я викупався в річці, що текла зараз же нижче дороги, і, купаючись, любувався на дараби (плоти), що спускались по річці, несучи на собі, між іншим, гуцулів і гуцулок в празникових строях. Купання ще вбільшило апетит.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”

Частина мови: іменник (однина) |