гуцьок

1. Представник етнографічної групи українців, що мешкає в північній частині Буковини та на прилеглих територіях Карпат, відомий самобутніми традиціями, зокрема в архітектурі, одязі, орнаменті та різьбі по дереву.

2. Ужиткова назва гуцульської вівчарської собаки (гуцульської овчарки) — місцевої породи, що використовується для охорони отар та житла.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |