гуцьок

[ɦut͡sʲok] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Представник етнографічної групи українців, що мешкає в північній частині Буковини та на прилеглих територіях Карпат, відомий самобутніми традиціями, зокрема в архітектурі, одязі, орнаменті та різьбі по дереву.

  2. Ужиткова назва гуцульської вівчарської собаки (гуцульської овчарки) — місцевої породи, що використовується для охорони отар та житла.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гуцьок, р. гуцька, д. гуцькові, з. гуцьок, о. гуцьком, м. гуцькові, к. гуцьку

Більше записів