Словник Української Мови
Буква
1. (зоол.) Личинка метелика, що має м’яке подовжене тіло з кількома парами ніг, живиться переважно рослинною їжею; характерна стадія розвитку лускокрилих комах між яйцем і лялечкою.
2. (техн.) Рухомий елемент деяких механізмів (наприклад, підйомних кранів, верстатів), що переміщається по напрямних рейках або балках.
3. (перен., розм.) Повільна, неповоротка, млява людина; той, хто повільно й незграбно рухається або діє.
Приклад 1:
ЗАХІД СОНЦЯ гілка з бубками вогнистими зачепилася за вікно я відхиляю її — і вже вона в темені… тільки й видко мені як відкидають блакитні замети тут і як нагортають там — гарячі руки і нетерплячі губи… в хвилях теплих вітрів стигли дівчата і трави листя громадилось чаклунство верталось передчувались втрати… і друзі ставали помічниками незмірних сил… я вірші писав про рай з раною не розлучаючись… 204 над жовтими полями холодніє капустиною… на червоній дорозі стою у жовтому одязі і біла гусінь сповзає за обрій… зелена птице де ти була? ти теж запізнилась вернутись туди де не співають?
— Тютюнник Григорій, “Вир”