Словник Української Мови
Буква
1. Густе, важкопрохідне скупчення рослин (дерев, кущів, чагарників, трави тощо); зарості, хащі.
2. Густе, щільне скупчення, нагромадження кого- або чогось (наприклад, будівель, предметів).
3. Рідко вживане. Густий осад, нерозчинні частки на дні рідини; гуща.
Приклад 1:
Посідавши в кущах, люде подоставали харч з торбів, декотрі повитягували з-за пазух шматки хліба і, пополуднавши, розсипались на усі боки, розлізлись по кущах, неначе комашня, розійшлися тихо, неначе їх поглинула гущавина діброви. — Бувай здорова, сумна діброво!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”