гуртик

1. Невеликий гурт людей, об’єднаних спільними інтересами, заняттями; невелика компанія, товариство.

2. Група учнів, студентів тощо, які поза основним навчанням займаються спільною діяльністю (наприклад, мистецькою, технічною, спортивною); позакласне об’єднання за інтересами.

3. Розм. Невелика кількість чого-небудь, невелика група предметів; купка, купочка.

Приклади вживання

Приклад 1:
Або, в гіршому випадку, зустріти на вулиці підпилий гуртик, що репрезентує значний діапазон української поезії. Погодьтеся, доволі-таки зручне, компактне, щоб не сказати — ергономічне влаштування світу.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”

Частина мови: іменник (однина) |