Словник Української Мови
Буква
1. Музичний колектив, ансамбль, що виконує пісні (переважно естрадні, рок- або поп-музику).
2. Група людей, об’єднана спільними інтересами, заняттям або метою; товариство, коло.
3. Застаріле: група тварин одного виду, що тримаються разом; стадо, зграя.
4. У геології: сукупність гірських порід, об’єднаних спільними ознаками (стратиграфічними, літологічними тощо) і що становить одиницю регіональної стратиграфічної шкали.
Приклад 1:
Увесь наш дружній гурт становили пристрасні аматори музики — симфонічної, хорової. Тиждень без концертного враження — як марно прожитий.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Гурт пiдхоплює. Дiвчата вiдтягують одна другу од вiкна.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 3:
Наприкінці жовтня вони віддають честь богу Земнику (Ziemnikowi), сходячи в гурт, як і нині ще дехто, виконуючи церемонії давніх язичників. a 238 b Жиленко І. В.Я тут стисло скажу про них, щоб читач побачив, наскільки поганими є старі звички.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”