гумідрук

1. (від лат. humilis — покірний, лат. manus — рука) Стиль середньовічного латинського письма, що виник у Франції в 10-11 ст., для якого характерні малі, вузькі, витягнуті по вертикалі літери зі слабкими нахилами та закругленнями; використовувався переважно для копіювання богослужбових книг.

2. Рукописна книга, написана таким почерком.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |