1. (Про людину) Який має великі, витріщені очі; вилуплені, вирячені.
2. (Перен., розм.) Який виражає здивування, нерозуміння або безглуздість; дурнуватий, безглуздий.
Словник Української Мови
Буква
1. (Про людину) Який має великі, витріщені очі; вилуплені, вирячені.
2. (Перен., розм.) Який виражає здивування, нерозуміння або безглуздість; дурнуватий, безглуздий.
Відсутні