гулящий

1. Який багато гуляє, проводить час у розвагах, веселощах; безтурботний, ледачий.

2. Який перебуває у вільному, незайнятому стані; вільний, незадіяний (про час або місце).

3. Розм. Який не має постійного місця проживання або роботи; бродячий, безпритульний.

4. Заст. Який веде розпусний спосіб життя; розпусний.

Приклади вживання

Приклад 1:
Однаково він мав гулящий час, який відповідніше було б повернути на зміцнення спілки між містом та се­лом у державному й особистому розумінні. О, ця спілка!
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Частина мови: прикметник () |