1. Людина, яка веде безтурботне, бездіяльне життя, схильна до гулянок, розваг і ухиляння від праці; ледар, нероба.
2. Заст. Той, хто гуляє, розважається; гуляка.
гультяй
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Коли він сміявся, то Андрієві чомусь приходив на думку Байда-Вишневецький, незрівнянний гультяй і зухвалий скалозуб із ворохобної Січі Запорізької. Чернуха був зухвалим громоподібним сміхуном, якого весь світ не обходив.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: іменник (однина) |