Значення
-
Фізичне явище, механічні коливання та хвилі в пружному середовищі (найчастіше повітрі), які сприймаються слуховим апаратом людини чи тварини.
-
Суб’єтивне слухове відчуття, що виникає внаслідок сприйняття цих коливань органами слуху; те, що чути.
-
(у лінгвістиці) Мовний звук, найменша одиниця звучання мови, що вивчається у фонетиці.
-
(розмовне) Чутка, непідтверджена інформація, що передається усно.
-
(заст., рідко) Голос, окрик.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гук, р. гук, д. гук, з. гук, о. гук, м. гук, к. гук