Словник Української Мови
Буква
1. Різкий, переривчастий звук, що видається сиреною, свистком або іншим пристроєм для подачі сигналу (на залізниці, на заводі, на пароплаві тощо).
2. Пристрій (сирена, свисток, горн), призначений для видавання таких звукових сигналів.
3. (перен., розм.) Короткий телефонний дзвінок або повідомлення з метою швидкого зв’язку чи нагадування.
Приклад 1:
Врешті ж, музика подібна до слів, а тут — просто раптом докотилася луна від трамвайного цокотіння, чи далекий гудок пароплава, а чи сміх безтурботний тих, що місто це називали своїм, а були так недовго, що лише майоріння потертих плащів, запах полину і втомлених коней залишали в цих стінах.
— Невідомий автор, “098 Mogilnii Attila Kiyivski Konturi”
Приклад 2:
Ранком, коли пролетять тьмянi одуди свiтанку, гудок. Один, два, три.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
…А вранцi, ввечорi, вночi в завданий час довго й спроволока гудить заводський гудок. — В центрi города гудка не чути.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”