Словник Української Мови
Буква
1. (історичне) Назва давньої української міри об’єму сипучих тіл, що дорівнювала приблизно 1/4 четверика або 2 гарнцям (близько 5,5 літра).
2. (діалектне, західні регіони) Дерев’яна посудина (кадка, діжка) певного об’єму, часто використовувалась для зберігання зерна, борошна.
3. (переносне значення, рідковживане) Велика кількість чогось, повна міра.
Приклад 1:
126—128 кізонько люба кізонько мила чи ти їла чи ти пила була я в яру хрещатім ймить хотіли таті в узвозі Боричім Міт про козака Мамая 361~всяк на мене риче а на Кожум’яках тікала со страхом аби шкури не злупили отак їла отак пила аж тут « дай козу мою » а моя дуда триголоса гуда міх із кози чинений передні ратички одчинені кізоньку годую в головицю дую наставляйте вуха кізонька дмуха руки у боки скоморохи в скоки аж тут « дай козу мою » що за панянка наша Маланка водить козу на мотузку по Бабинім торжку годго коза годго сіра а коза бородою а коза бодає за одним махом усіх побивахом рогами в бік за кожним словом будьте здорові на новий рік аж тут « дай козу мою » І. Калинець. Невольнича муза ~362 ×.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”